Туристический уголок Turistic
Соціально-економічні умови Рівненської області
Разом із Волинською Рівненська область входить до Північно-Західного економічного району. За потужністю та різнобічністю промислового потенціалу вона займає провідне місце у цьому економічному регіоні. Рівненська АЕС забезпечує електроенергією весь Північно-Західний економічний район. А найбільший промисловий вузол цього економічного району – Рівненський.
До його складу входять Рівне, Дубно, Здолбунів. Провідними галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, будівельна індустрія. У Рівному знаходяться такі великі підприємства, як ВО «Газотрон», «Азот», «Рівненський завод тракторних агрегатів», заводи високовольтної арматури, торгового обладнання. У Рівному розвинута будіндустрія (комбінати домобудівний, великопанельного домобудування, ВО «Рівнезалізобетон») та деревообробна промисловість (ВО «Рівнедерев»).
Природа Рівненщини
Рівненська область знаходиться в північно-західній частині України. Площа області складає 20,05 тис. кв. км. Протяжність її території із заходу на схід – 130 км., з півночі на південь – 210 км. Межує з Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською і Волинською областями України та Брестською і Гомельською областями Білорусі. В окрему адміністративну одиницю територія Рівненської області була виділена 4 грудня 1939 р. За адміністративно-територіальним поділом область включає 16 районів, 4 міста обласного і 6 районного підпорядкування. Населення області складає 1,2 млн. чол., або 2,3 відсотка населення України. Середня щільність населення на 1 кв. км – 59 чол.
Історико-культурні надбання Марокко
Марокканський народ має багаті культурні традиції та історичну спадщину. В середні віки в межах Магрибу та мусульманської Іспанії на місцевій основі ця культура досягла високого розвитку і отримала назву іспано-мавританської, або арабо-іспанської, а також арабо-берберської, якщо мова йде про народи Магрибу. В старих містах Марокко збереглися зразки класичного арабо-берберського зодчества: мечеті, фортечні споруди, палаци, акведуки, бані, медресе, фонтани.
До провідних центрів, де збереглись історико-культурні пам’ятки країни відносять: Рабат ("рибат" - "укріплений монастир") – центр політичного життя країни і резиденція короля, один з великих центрів арабської культури й освіти, заснований у XII-XIII ст. на місці давньоримського міста Сала. Архітектура міста, у якій прекрасно поєднуються традиційні мавританські елементи і сучасні тенденції, гармонійно вписується в навколишній ландшафт, додаючи цьому біло-блакитному місту неповторний вигляд. Тут буквально сотні цікавих місць - "старе місто" ("медина"), фортеця Касба Удайя (X-XII ст.), Велика мечеть (XII ст.), найдревніша мечеть міста на вулиці Джемаа (1150 р., реконструйована в XVIII ст.), мечеті Мулай-ель-Мекки, Мулай-Слиман (1812 р.), Аль-Фас та ін., залишки мечеті Якуба аль-мансура (1196 р., колись найбільша мечеть Сходу - 2,5 га площі, 19 залів, 14 воріт, 400 колон) з "вежею Хасана" (44 м.), древні стіни і чудотворне джерело некрополя Шеллах, мавзолей, у якому знаходяться могили королів Мухаммеда V і Хасана II, Королівський палац (1864 р.) та багато іншого.
У місті величезна кількість музеїв – Музей античності, Музей археології, Музей марокканського мистецтва, Етнографічний музей (Музей народних ремесел) у будинку кінця XVII ст., Художня галерея воріт Баб-Руах ("ворота вітрів"), Музей природної історії, оригінальний Поштовий музей і т.д.
Відпочинок у Марокко. Найкращі місця
[center]
[/center]
Марокко – унікальна країна. Природно-рекреаційний потенціал країни цілком сприятливий для розвитку різних видів туризму.
Важливе значення для туристських ресурсів Марокко має сприятливий клімат, який забезпечує потужні можливості для розвитку рекреації на узбережжі. Міста-курорти розташовані на Середземноморському та Атлантичному узбережжях.
Загальна протяжність берегової лінії країни – більше 1500 км. На Середземноморському узбережжі переважають гористі береги із вузькою смугою пляжу. Але тут немало зручних для кораблів бухт, з яких здавна виникли порти. До основних центрів рекреації можна віднести: Сайдія – розташована на березі Середземного моря. Влітку в серпні сюди з’їжджаються марокканці відпочити і відвідати фестиваль народної музики. Ласкаве сонце, прекрасні піщані пляжі, кришталево чиста вода, декілька хороших готелів на березі моря і відносний спокій являються відмінними умовами для повноцінного відпочинку. Місто Аль-Хосейма – курорт на березі живописної бухти. Тут є декілька обладнаних пляжів, дуже жвавих в сезон.
Рівень життя в Марокко
На 2000 р. населення Марокко склало 30,1 млн. чоловік. Переважну більшість населення складають марокканці, предками яких є бербери (25%). Поступово складалося поняття марокканської нації, що виражало спільність історичної долі та належності до однієї держави корінних жителів Магриб-аль-Акса. Марокканські бербери поділяються на наступні групи: рифи, шльох, берабер, а також бербери оазисів на півдні країни. Другою за чисельністю етнічною групою є араби (75%). Вони складають більшість жителів великих міст. Європейців (іспанців, французів, португальців) – 100 000 осіб.
Річний приріст населення становить 2%. Пересічна густота населення – 55 осіб/км. Близько 55% всього населення складають сільські жителі. Рівень урбанізації – 43%. Найбільшими містами Марокко є Касабланка (4 млн.), Рабат (1,5 млн.), Марракеш (1,5 млн.).
Офіційна мова – арабська, широко розповсюджені французька, берберська, іспанська. Державна релігія – іслам сунітського напрямку. Становище жінок визначається доктриною ісламу. 99% населення – суніти, близько 1% сповідує християнство, менше 0,1% – іудаїзм. Збереглися місцеві доісламські культи: шанування священних дерев, водних джерел, марабутизм (культ святих).
Для економіки країни характерно, що поряд з великими, високотоварними сільськогосподарськими фермами і сучасними промисловими підприємствами велике місце продовжує займати традиційний сектор – напівнатуральні і дрібнотоварні селянські господарства в сільському господарстві і дрібні кустарні підприємства в промисловості. У традиційному секторі як і раніше зайнята більшість населення країни. Після досягнення незалежності уряд Марокко узяв курс на розвиток сучасних галузей національної економіки, обмеження позицій іноземного монополістичного капіталу, зміцнення державного сектора. Для охорони і заохочення розвитку національної промисловості і сільського господарства були встановлені нові митні тарифи, створені спеці
Державно-адміністративний устрій Марокко
[center]
[/center]
Марокко – конституційна монархія, однак королівська влада фактично нічим не обмежена. Король Мухаммед VІ являється головою держави, як світським, так і духовним, а також є верховним головнокомандуючим. Він призначає прем’єр-міністра, формує склад уряду, видає закони, укази, укладає і затверджує міжнародні договори, призначає суддів, повідомляє війну, надзвичайний стан і т.д.
Марокко: Погляд крізь століття
[center]
[/center]
У доісторичні часи територія Марокко була місцем проживання первісної людини, яка займалась полюванням і скотарством. Про це свідчить велика кількість знаряддя із обтесаного каміння, які було знайдено на Атлантичному і Середземноморському узбережжях країни.
Фінікійська колонізація узбережжя, яка почалася у ХІІ ст. до н.е., сприяла розвитку землеробства, впровадженню нових культур. Пізніше фінікійські колонії опинилися під владою Карфагена; після його падіння (ІІ ст. до н. е.) північна частина Марокко потрапила під вплив Риму, а в І ст. до н. е. була ним завойована і перейменована на провінцію Мавританія Тингатанська. Столицею провінції був Танжер. Інтенсивна римська колонізація призвела до панування римлян на Середземноморському узбережжі Африки, а також до розпаду на частині території Марокко первіснообщинних відносин, складанню і розвитку класових (рабовласницьких) відносин, зародженню великого землеволодіння, росту міст (Салі, Баназа, Волюбилис та ін.). Однак на більшій частині території Марокко переважав родоплемінний лад. Корінне населення, відоме в давнину під назвою лівійців, гетулів чи нумідів, отримали від римлян назву берберів. Вперше бербери згадуються в історії Африки як грабіжники, що підкорили собі всі торгові шляхи через Сахару.
Марокко. Флора та фауна
Держава Марокко знаходиться в північній Африці. Марокко межує на півночі із Середземним морем, на сході та південному сході – з Алжиром, на півдні – із Західною Сахарою, на заході омивається Атлантичним океаном. Площа країни складає 446,6 тисяч квадратних кілометрів. На території Марокко на середземноморському узбережжі розташовані іспанські міста Сеута і Мелілья. Декілька маленьких островів на півночі від узбережжя Марокко також знаходяться під владою Іспанії.