Туристический уголок Turistic

Державно-адміністративний устрій Сан-Марино

Офіційна назва країни: Республіка Сан-Марино (Repubblica di San Marino). Загальноприйнята коротка назва - Сан-Марино (San Marino).
Сан-Марино вважається найдавнішою із існуючих у світі республік. Дата її заснування – 3 вересня 301 року нашої ери. Сан-Марино – незалежна, демократична і парламентська республіка, яка вірна стародавнім традиціям.
Конституція. Свою офіційну конституцію Сан-Марино прийняла 8 жовтня 1600 року («Статут»). Вона діє і нині, але з того часу в неї багаторазово вносились поправки і доповнення. Виборчий закон 1926 року виконує деякі функції конституції. Конституційна структура складна для такої маленької держави і зумовлена давнім бажанням населення гарантувати виконання своїх прав шляхом розподілу влади.

Кілька сторінок з історії Сан-Марино

Сан-Марино вважається найстарішою з існуючих у світі республік. Стародавні поселення з’явились на Апеннінському півострові біля 500 тисяч років тому. За свідченням стародавніх джерел, Сан-Марино була заснована в 301 році нашої ери. У державі широко розповсюджений і глибоко шанується культ Святого Марино (San Marino), якому легенда  приписує заснування республіки. Згідно легенді, у 4 ст. нашої ери майстер-каменяр Марино, член однієї з перших християнських громад, залишив свій рідний острів Арбе у Далмації із-за переслідувань за християнську віру. Марино у пошуках сховища прийшов на верщину гори Монте Титано. Там організував маленьку християнську громаду, яка невдовзі проголосила незалежність. Так на італійській землі виникла найдавніша європейська держава. Католицька церква ще при житті зарахувала християнина Маринуса до числа святих. На пам’ять про легендарну фігуру Марино маленька громада на горі Титано дала собі ім’я «Земля Сан-Марино», пізніше – Республіка Сан-Марино. Після смерті засновника громада не розпалась. Її члени вирішили жити відповідно заповіту Марино: «Я залишаю вас вільними від інших людей». Діти, внуки і правнуки перших послідовників Св. Маринуса пересиділи на горі Титано все раннє середньовіччя. До ІХ ст.  вони створили  те, що зараз називається  «зрілим громадянським суспільством». Свідченням цьому є документ «Судова грамота Феретрано», датоване 885 роком. Ніхто, включаючи церкву, не мав права розпоряджатися мешканцями гори і пред’являти до них домагання. На перших порах сама маленька територія Сан-Марино була гарантією від нападів. У Х ст. війни у Північній Італії спонукали санмаринців приступити до укріплення свого поселення фортечними стінами. Існування укріпленого міста підтверджує «Диплом Беренгарія» 951 року і «Булла Гонорія ІІІ» 1126 року.

Розташування та природа Сан-Марино

[center][/center]

         Держава Сан-Марино розташована в Південній Європі. Вона є третьою найменшою державою в Європі після Ватикану та Монако. Сан-Марино оточена повністю територією центральної Італії: з північного сходу Емілією-Романья, а з південного заходу – Марке-Монтефельтро. Протяжність кордонів – 39 кілометрів. Географічні координати: 43˚46΄ п.ш., 12˚25΄ с.д. Із південного заходу  на північний схід держава протягнулась  на 12,6 км., а з південного сходу  на північний захід – на 8,6 км. Площа країни Сан-Марино складає 61,2 квадратних кілометра.