Туристический уголок Turistic

Неповторний східний колорит Марокко

Розвитку туризму в Марокко сприяє м’який клімат, з великою кількістю сонячних днів, різноманітність природних умов і ландшафтів, які дозволяють займатися різними видами спорту, полюванням і риболовлею. Іноземних туристів приваблює також численні історичні й архітектурні пам’ятки, чудові піщані пляжі, розвинена мережа автомобільних трас, висока якість обслуговування. Країна має мережу готелів всіх категорій, туристичних комплексів, пляжних хатинок. Число туристів, які відвідують Марокко, неухильно зростає.
Наявність виходів до Середземного моря і Атлантичного океану, сприятливий клімат зумовили розвиток рекреації лікувально-оздоровчого туризму в країні. Існують курорти на Середземноморському узбережжі: Надор, Сайдія,  та на Атлантичному узбережжі: Танжер, Анадир. Особливе місце в марокканському туризмі займають оздоровчі центри. В Марокко працюють одні з найкращих у світі клініки таласотерапії.

Сан-Марино: маленька країна з великим туристичним майбутнім

Унікальне географічне положення, різноманітний природний ландшафт, м’який теплий клімат, позитивно екологічна ситуація, культурна самобутність, історичні та архітектурні пам’ятки, мережа готелів, високоякісна автомобільна траса, висока якість обслуговування туристів визначили спеціалізацію Сан-Марино на міжнародному туризмі. Сан-Марино займає високе місце в індексі глобалізації, дякуючи великому міжнародному банківському центру (уже на кінець 1999 року у Республіці діяли 85 банків). Сан-Марино поступово перетворювалось у світовий фінансовий центр. Міжнародна спеціалізація Республіки знаходить відображення і в структурі ВВП, де на долю сфери послуг приходиться 58%. Стабільні макроекономічні показники обумовлюють неухильну цікавість до Сан-Марино із боку іноземних інвесторів.

Зони відпочинку в Сан-Марино

 Територія Республіки Сан-Марино розділена на 9 округів («замків»). Вони і є туристичними районами.
1. Сан-Марино. Столиця стародавньої республіки є найбільшим туристичним районом і найбільшим центром пізнавального туризму. Це місто фортець, палаців, музеїв, церков, неповторної панорами, чудових краєвидів з чистим корисним для здоров’я повітрям. У цьому районі також отримав розвиток релігійний та екотуризм. У незвичайних куточках міста розташовані ресторани, готелі, трактири з місцевою кухнею. У столиці широкий вибір виробів кустарно-ремісничого виробництва, чудові ювелірні крамниці, модні крамниці верхньої одежі і величезна кількість сувенірних кіосків відкриває великі можливості для приємного заняття покупками (shop-тури).

Сан-Марино туристичний

         Сан-Марино, за класифікацією ВТО, є однією із туристичних країн регіону Європа. Туристичною державою Сан-Марино була не завжди. До 50-х років  ХХ століття це був тихий провінціальний куточок. Національне господарство республіки здавна було побудоване на туризмі, ремеслах, торгівлі та сільському господарстві. У 1909 році Велика генеральна рада прийняла закон про регулювання роботи гідів. Так був покладений початок розвитку туризму. У 60-х роках почала розвиватись промисловість.

Подорож до Сан-Марино

Щороку Республіку Сан-Марино, починаючи із 2000 року, відвідує понад 3 млн туристів. З кожним роком кількість іноземних туристів зростає. Туристичний сектор дає більш ніж 50% ВВП, який у 2003 році склав 940 млн доларів. Реальний приріст у порівнянні з 2002 роком склав 7,5%  і майже 45% у порівнянні з 1998 роком (510 млн доларів). Однак, туристичні потоки все ще залишаються слабкими. Основними країнами-постачальниками туристів є Італія, Франція, Німеччина, Великобританія, Північна Америка.

Цікавинки Сан-Марино

Сан-Марино, найстаріша держава у Європі і найменша республіка у світі, протягом століть успішно відстоювала свою незалежність і розвивала свою культуру. Відомо, що дана місцевість була заселена ще в доісторичні часи. Але тільки із середніх віків до нас дійшла інформація про існування на горі Монте Титано монастиря, приходської церкви і замка. У республіці зберігається багато стародавніх традицій, навіть існує свій відлік часу – починаючи із дня створення держави. Таким чином, зараз у Сан-Марино закінчується тільки ХVІІ століття.
Туристам дуже цікава історія становлення та розвитку цієї унікальної держави, її культурна самобутність, легенда про страшну кам’яну гору Титано та легенда про засновника держави Маринуса.
Провідним центром, де збереглись історико-культурні пам’ятки країни, є столиця Республіки Сан-Марино, яка розташувалась на чотирьох терасах схилу гори Титано. Історичний центр міста Сан-Марино є повністю пам’ятником давнини: «середньовічний город, збережений у віках на диво нащадкам».

Сан-Марино: Природні надбання і туристичний потенціал

Сан-Марино має унікальне географічне положення, це своєрідний анклав у самому цетрі Півдня Європи. Природно-рекреаційний потенціал країни сприятливий для розвитку різних видів туризму. Позитивна екологічна ситуація та м’який теплий клімат забезпечують потужні можливості для розвитку рекреації. Вся держава Сан-Марино – це одна гора Монте-Титано, стрімкі схили якої вкриті лісами. По схилах гори бурхливо стікають ріки Ауза, Сан-Марино і Мазано, які впадають у Адріатичне море. Із вершини гори Титано відкривається панорама узбережжя Адріатичного моря (віддаленого на 19 км.), а з другого боку – на синіючі хребти Апеннін. Сан-Марино – переважно гірська країна, але її міста потопають у фруктових садах.

Як живуть у Сан-Марино

Населення. На 2003 рік населення Сан-Марино склало 28 119 чоловік. Етнічний склад: санмаринці – 80%; італійці – 18%. Населення держави представляє собою великі патріархальні сім’ї, які розрослися. Середня густота населення - 448 жителів на км². Біля 15 тисяч громадян Сан-Марино проживають в Італії, Франції і в Північній Америці. Державна мова – італійська. Релігія – римсько- католицька. Грошова одиниця – євро, раніше – італійська ліра.
Економіка. За старих часів основним видом діяльності санмаринців була обробка каменю із кар’єрів гори Титано та добуання сірки. До кінця 1950-их років економіка держави була слабо розвинута. Переважали сільськогосподарський сектор і обслуговування туристів. Головним заняттям жителів було землеробство, скотарство, виноробство і садівництво. Працювали маленькі фабрики з виробництва посуду, мила, парфюмерних виробів і сувенірів. Хліб, тютюн, сіль і мануфактурні вироби ввозились із Італії, куди Сан-Марино, у свою чергу, поставляла шерсть, худобу, вино, шовк, фрукти, сир і будівельний матеріал. У 1960-х роках стала розвиватись промисловість. Із середини минулого століття у республіці введене безплатне медичне обслуговування та безплатне шкільне навчання. Рівень грамотності – 96%.