Природа Рівненщини
Природа Рівненщини
Рівненська область знаходиться в північно-західній частині України. Площа області складає 20,05 тис. кв. км. Протяжність її території із заходу на схід – 130 км., з півночі на південь – 210 км. Межує з Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською і Волинською областями України та Брестською і Гомельською областями Білорусі. В окрему адміністративну одиницю територія Рівненської області була виділена 4 грудня 1939 р. За адміністративно-територіальним поділом область включає 16 районів, 4 міста обласного і 6 районного підпорядкування. Населення області складає 1,2 млн. чол., або 2,3 відсотка населення України. Середня щільність населення на 1 кв. км – 59 чол.
Поверхня Рівненщини являє собою рівнину, що знижується з півдня на північ³. Територію Рівненщини ділять на дві частини: поліська низовина і Волинська височина. У рельєфі Поліської низовини переважають рівнини висотою від 130 до 200 м. Волинська височина (висота до 342 м) відділена від низовини виступом висотою 20-40 м4.
Клімат області помірно-континентальний: м’яка зима з відлигами (середня температура січня -5°С), волога весна, тепле літо (+18, +13ºС у липні), тепла суха осінь. Кількість опадів, основна частина яких випадає у теплий період, складає 600-650 мм на рік.5 Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням є причиною різноманітної мережі поверхневих вод.
Водна сітка. Тут налічується 171 річка. Найбільші – Горинь і Случ. Багато озер. Найбільш відомі – Нобель і Біле. В області 31 водосховище. Крім того, по території області протікає 12004 невеликих струмків, які належать до басейну
правої притоки Дніпра – річки Прип’ять.
Територія Рівненської області пережила складну геологічну історію. Рухи земної кори викликали чергування морських і материкових періодів. Тривалий перебіг подій геологічної історії сприяв нагромадженню різноманітних корисних копалин. Тому її корисні копалини тісно зв’язані з її геологічною будовою. На Рівненщині розвідано понад 600 родовищ різноманітних корисних копалин регіонального значення: будівельного та лицювального каменю, крейди, каоліну, польовошпатової сировини, базальтів, цементної сировини, піску, цегельно-черепичної сировини, мінеральних та прісних вод тощо, серед яких біля 100 родовищ розробляється. Область єдина в Україні має два розвідані родовища дорогоцінного каменю – бурштину, який розробляється державним підприємством “Укрбурштин”.¹
З горючих корисних копалин область має значну кількість торфу (близько 350 млн. т), а промислових, що вже добре розвідані, - 80-90 млн. т. Торф є по всій області. Великі болотяні простори північної поліської частини майже всюди мають значну товщу торф’яних відкладів.² Торфи широко використовувалися у народному господарстві. Але Чорнобильська катастрофа 1986 р. фактично перекреслила плани щодо видобутку торфу, оскільки вони стали акумуляторами радіонуклідного забруднення.
Із 35 детально розвіданих родовищ будівельного каменю 19 вже розробляється. Залишкові розвідані запаси (500 млн. куб. м) будівельного каменю забезпечують подальший розвиток даного виробництва. На крайньому сході області на доступній для відкритої розробки глибині розвідані 8 родовищ лицювального каменю із загальними запасами 16,5 млн. куб. м. Практичне значення мають декоративні рожеві та блакитно-сірі граніти Клесівського та Оссолінського родовищ, які нині розробляються і можуть використовуватися для виготовлення плит, пам’ятників, монументів. Розробку гранітів можна значно розширити, а також збільшити видобуток темного декоративного каменю – Вирівських діоритів, діабазів та габроїдів. Ведеться видобуток стовпчастих базальтів Івано-Долинського родовища, які також використовуються у виробництві архітектурно-будівельних виробів. Світова практика у результаті вітчизняних досліджень дозволяють більш раціонально використовувати базальти у вигляді сировини для виготовлення високоякісних теплоізоляційних матеріалів, камінного литва. Вироби з базальтового волокна довговічні, термо- та кисло стійкі, мають малу питому вагу. На основі базальтового волокна освоєно і розроблено виробництво легких теплоізоляційних виробів, які мають застосування в корабле- та літакобудуванні. В області виявлено 6 ділянок з неглибоким (до 20 м) заляганням фосфоритів із загальними ресурсами п’ятиокису фосфору до 10 млн. т. Найперспективнішими напрямками освоєння мінерально-сировинної бази області є: комплексне використання базальтів, інтенсифікація робіт по видобутку бурштину, розробка відкритим способом агроруд-фосфоритів, розширення видобутку місцевої сировини для виробництва будівельних матеріалів, а також мінеральних вод.¹
Область характеризується складними умовами розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо її північні поліські райони.
Складні природні умови області зумовили різноманітність ґрунтового покриву Рівненщини. Найпоширенішими видами є : опідзолені (285,6 тис. га), дерново-підзолисті (264,6 тис. га), болотні (229,1 тис. га). Сільськогосподарське виробництво є складним , особливо в її північних поліських районах. Перш за все це низька природна родючість грунтів, заболоченість і перезволоженість території, високий рівень ерозійності території південних районів і, особливо, радіоактивна їх забрудненість внаслідок аварії на ЧАЕС.
Все це вимагає постійного здійснення агротехнічних, меліоративних, протиерозійних, природоохоронних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на підтримання продуктивності сільськогосподарських робіт. Сільськогосподарські підприємства області спеціалізуються на вирощуванні зернових, картоплі, хмелю, цукрових буряків, льону-довгунця та виробництві м’яса та молока.
Лісовий фонд області 853 тис. га, в тому числі вкриті лісом землі – 794 тис. га. Загальні запаси деревини в області оцінюються у 40 млн. куб. м.
На Поліссі можна спостерігати і таке явище, як рухливість пісків, що є наслідком хижацького винищення лісів. Особливо шкідливі суцільні поруби і наступне випасання худоби на верхів’ях дюн та піщаних грив.
Тваринний світ області багатий. В області зареєстровано 303 види хребетних, серед яких широко представлені ссавці, птахи, земноводні, круглороті та риби. Разом з тим є чимало видів хребетних, які поширені по всій території області. Серед них водоплавні, болотні та лучні птахи – качки, кулики, перепілки тощо. Сучасна фауна області несе на собі сліди значної антропогенної трансформації, яка проявилася в основному у зменшенні кількісного і видового складу тваринного світу.