Рівень життя в Марокко
Рівень життя в Марокко
На 2000 р. населення Марокко склало 30,1 млн. чоловік. Переважну більшість населення складають марокканці, предками яких є бербери (25%). Поступово складалося поняття марокканської нації, що виражало спільність історичної долі та належності до однієї держави корінних жителів Магриб-аль-Акса. Марокканські бербери поділяються на наступні групи: рифи, шльох, берабер, а також бербери оазисів на півдні країни. Другою за чисельністю етнічною групою є араби (75%). Вони складають більшість жителів великих міст. Європейців (іспанців, французів, португальців) – 100 000 осіб.
Річний приріст населення становить 2%. Пересічна густота населення – 55 осіб/км. Близько 55% всього населення складають сільські жителі. Рівень урбанізації – 43%. Найбільшими містами Марокко є Касабланка (4 млн.), Рабат (1,5 млн.), Марракеш (1,5 млн.).
Офіційна мова – арабська, широко розповсюджені французька, берберська, іспанська. Державна релігія – іслам сунітського напрямку. Становище жінок визначається доктриною ісламу. 99% населення – суніти, близько 1% сповідує християнство, менше 0,1% – іудаїзм. Збереглися місцеві доісламські культи: шанування священних дерев, водних джерел, марабутизм (культ святих).
Для економіки країни характерно, що поряд з великими, високотоварними сільськогосподарськими фермами і сучасними промисловими підприємствами велике місце продовжує займати традиційний сектор – напівнатуральні і дрібнотоварні селянські господарства в сільському господарстві і дрібні кустарні підприємства в промисловості. У традиційному секторі як і раніше зайнята більшість населення країни. Після досягнення незалежності уряд Марокко узяв курс на розвиток сучасних галузей національної економіки, обмеження позицій іноземного монополістичного капіталу, зміцнення державного сектора. Для охорони і заохочення розвитку національної промисловості і сільського господарства були встановлені нові митні тарифи, створені спеці
Економіка знаходиться ще в сильній залежності від іноземного капіталу, особливо французького, на частку якого в 1972 р. приходилося до 64 % всіх іноземних капіталовкладень. Половина підприємств обробної промисловості належала французьким фірмам, у руках яких було зосереджено 60 % продукції виноробства і половину вирощування цитрусових. Значні позиції в економіці Марокко займає американський капітал (у розвитку інфраструктури, зокрема в будівництві доріг; у фінансуванні будівництва промислових споруджень і сільськогосподарських об'єктів та ін.). Проведена урядом політика "марокканізації" веде до скорочення частки іноземного капіталу в промислових та інших підприємствах.
Уряд проводить лінію на стимулювання приватного підприємництва з переважаючим залученням іноземного капіталу. Держава відіграє вирішальну роль в гірничодобувній промисловості, контролює зовнішню торгівлю та енергетику. З 1983 р. під керівництвом МВФ та МБРР здійснюється політика „структурного оздоровлення та суворої економії”.
Марокко – аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною промисловістю. ВВП у 1997 р. склав 31 млрд. доларів. (більше 1 000 доларів на душу населення). Із загальної вартості валового національного продукту країни 2/5 приходиться на сільське господарство і гірничодобувну промисловість. Сільськогосподарська продукція дає близько 30 % національного доходу Марокко і складає 1/3 експорту. У сільському господарстві зайнято 40% працездатного населення. Продукція гірничодобувної промисловості йде головним чином на експорт.
Промисловість дає близько 30 % національного доходу країни. У Марокко нараховується близько 2000 підприємств обробної промисловості, на яких зайнято понад 350 тисяч осіб, з них понад 7 тисяч іноземців (головним чином французи). Підприємства переважно дрібні (у тому числі кустарно-ремісничі). Головною і найбільш розвитою галуззю промисловості є гірничодобувна (1/3 усієї промислової продукції): Марокко займає третє місце у світі серед капіталістичних країн по видобутку фосфоритів (близько 20 млн. т на рік) і перше місце по їх експорту (30% світового експорту). Фосфатна промисловість знаходиться в руках держави; основні розроблювальні родовища – у районах Хурибги і Юсуфії. Велика частина фосфоритів, що добуваються, як й інших мінеральних копалин, експортується в країни Західної Європи. Видобуток залізної руди ведеться на родовищах Бені-Буіфрур і Айт-Аммар, марганцевої руди – на родовищах Імини-Тиуін і Бу-Арфа, свинцевих і цинкових руд – біля Бу-Бекера і Мибладена. На південних схилах Антиатласу розробляють кобальтове родовище Бу-Аззер. Видобуток кам'яного вугілля - біля Джеради, нафти (28 тисяч тон) і газу (52 млн. м3) у районі Ес-Сувейра (Сіді-Рхалем, Кешула, Джеер).
Підприємства обробної промисловості знаходяться у великих містах на Атлантичному узбережжі (близько 80 % усіх підприємств) і в містах Фес, Мекнес, Марракеш і Уджда. Найбільш развинутою галуззю обробної промисловості є харчова (зайнято близько 38 тисяч осіб). Працює 55 рибоконсервних заводів і 18 заводів по переробці риби. Близько 1/2 рибозаводів знаходиться в Сафі, 1/3 – в Агадирі, інші – у Ес-Сувейрі і Касабланці. Добувається і переробляється близько 250 тисяч тон риби на рік, продуктами морського промислу є також устриці, креветки, омари і лангусти. Марокко займає 1 місце у світі по виробництву сардинових консервів. 4/5 продукції рибоконсервної промисловості йде на експорт. Випускаються також овочеві і фруктові консерви, соки і варення. Розвинуті маслоробна, цукрова і борошномельна промисловість. Текстильна промисловість, у якій зайняте близько 33 тисяч осіб, робить бавовняну пряжу, бавовняну, вовняну і шовкову матерію, декоративні тканини, килими і т.д. Шкіряна і взуттєва промисловість представлена як сучасними підприємствами, так і дрібними кустарними майстернями. Єдине підприємство, що робить целюлозу, майже усю свою продукцію експортує в країни Західної Європи. Найбільш сучасні галузі промисловості – металообробна, електротехнічна, у яких зайнято близько 17,5 тисяч осіб, а також хімічна і виробництво будівельних матеріалів – понад 16,5 тисяч осіб. Мається (у Касабланці) державний завод по зборці легкових автомобілів і складальні лінії вантажних автомобілів, виробляються також устаткування і запчастини для автомашин. Електротехнічна промисловість випускає електрокабелі, телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини і т.д. Підприємства хімічної промисловості випускають соду, соляну і фосфорну кислоти, мінеральні добрива та ін. (у Касабланці і Кенитре). Розвивається фармацевтична промисловість.
Сільське господарство дає 20% ВВП. Обробляється більше 7 млн. га, з них 5,5 млн. га відведено під зернові. В середньому урожайність зернових складає 11,2 ц з гектара. Тваринництво відстале, екстенсивне. Розводять головним чином велику рогату худобу - в основному на північному заході, у горах і передгір'ях Середнього Атласу, а також овець, кіз і верблюдів. Вовна, шкіра, м'ясо експортуються. Кора коркового дуба, деревина евкаліпта, листи карликової пальми йдуть на експорт. Збір трави альфи (коштовна сировина для целюлозно-паперової промисловості) ведеться в східних районах країни. Тваринництво дає щорічно близько 260 000 т м’яса. Виробляється також 125 000 т м’яса птиці.
Марокко має розвинену транспортну інфраструктуру. Основні перевезення здійснюються автомобільним (протяжність ґрунтових і шосейних доріг – 60 000 км) і залізничним (біля 2000 км) транспортом. Велика частина залізниць одноколійні (довжина двоколійних шляхів 200 км). У північній і центральній частинах країни існує досить щільна мережа залізниць O.N.C.F. (Національні залізниці), що зв'язують між собою великі міста: Касабланку, Рабат, Фес, Мекнес і Марракеш. Подорожі на потягах безпечні і досить недорогі. Потяги звичайні, швидкісні і комфортабельні. Швидкі комфортабельні потяги курсують на довгих лініях, цілком зручні й оснащені кондиціонерами. Більшість з них мають бари, буфет. Проїзд у звичайному потязі коштує на 20-25% дешевше.
Більшість міст зв'язана між собою мережею міжміських автобусів чи "великих таксі". Автобуси є самим популярним засобом транспорту в країні. Найбільша компанія "CTM LN" має зв’язок з усіма містами країни і досить зручний розклад руху, автобуси оснащені кондиціонерами і проїзд недорогий. Між "першим" і "другим" класами автобусів різниця в комфорті досить незначна. Зупинки в населених пунктах звичайно дуже тривалі. В місті курсують "маленькі таксі" що добре помітні завдяки яскравому кольору прапорця і багажнику на даху. Існують і так звані "великі таксі", призначені для міжміських і приміських поїздок.
Авіація. Марокко має 54 аеропорти, 11 з яких мають міжнародне значення. Основним по кількості регулярних рейсів, обсягам пасажирських і вантажних перевезень є аеропорт Мухамед-V (Касабланка).
Важливе значення мають також Агадир і Марракеш. 30 провідних аеропортів країни перебувають у віданні Національного Керування аеропортами (ONDA), інші – у розпорядженні Дирекції повітряного транспорту. В усіх міжнародних аеропортах Марокко аеродромне устаткування, системи забезпечення авіаційної безпеки і служби забезпечення пасажирських перевезень оснащені сучасною технікою й укомплектовані висококваліфікованим кадрами. У зв'язку з особливістю перевезень прочан, що створюють серйозні труднощі щодо їхнього обслуговування, ONDA розробило й успішно реалізує програму будівництва в аеропортах окремих пасажирських терміналів.
Королівська авіакомпанія Марокко (RAM) здійснює регулярне повітряне сполучення з 32 країнами. З літа 1998 р. RAM, проводячи політику вільного повітряного ринку міжнародних перевезень, збільшила кількість своїх регулярних рейсів і надає це право іноземним авіакомпаніям, укладаючи з ними двосторонні угоди.
На повітряному ринку Марокко діє 21 іноземна авіакомпанія ("Аерофлот", Air France, Air Mauritanie, Air Algerie, Balkan, та ін.), національна авіакомпанія Royal Air Maroc, а також 11 приватних авіакомпаній.
Важливими факторами є те, що завдяки новим авіашляхам полегшується доступ до Марокканської пустелі, купуються нові літаки для розширення існуючого авіапарку, використання авіатранспорту стає доступнішим.
Важливе значення в транспортній інфраструктурі займає морський транспорт. Великі морські порти діють в Касабланці, Танжері, Сафі, Мухаммедії. Основний порт – Касабланка, один з найбільших портів Африки; на Касабланку приходиться 80 % зовнішніх перевезень Марокко.
Марокко експортує фосфати, руди кольорових металів, цитрусові, ранні овочі та фрукти, пробку, одежа, взуття та ін. Імпортує промислове устаткування, нафта, лісоматеріали, хімічні товари, зерно, цукор та ін. На долю країн Європейської співдружності припадає 57% імпорту і 65% експорту. Основними торговими партнерами є Франція, Німеччина, Італія, США, Іспанія. В листопаді 1995 р. підписано згоду про асоціацію між Марокко та ЄС.
Зовнішня заборгованість – 21 млрд. доларів. Основні кредитори – Франція, США, Німеччина, міжнародні банки і консорціуми, а також ряд арабських країн: Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар.
Доходи від туристської індустрії складають щорічно близько 1 млрд. доларів.