Марокко. Флора та фауна
Марокко. Флора та фауна
Держава Марокко знаходиться в північній Африці. Марокко межує на півночі із Середземним морем, на сході та південному сході – з Алжиром, на півдні – із Західною Сахарою, на заході омивається Атлантичним океаном. Площа країни складає 446,6 тисяч квадратних кілометрів. На території Марокко на середземноморському узбережжі розташовані іспанські міста Сеута і Мелілья. Декілька маленьких островів на півночі від узбережжя Марокко також знаходяться під владою Іспанії.
Рельєф. На території Марокко переважають найширші долини і гори в північній Африці. Країну можна поділити на чотири великих райони: район височин Ер-Риф, що проходить паралельно узбережжю Середземного моря; Атлаські гори, які простяглись через усю країну в південно-західному та північно-східному напрямках між узбережжям Атлантичного океану і Ер-Рифом, від якого гори відділені впадиною Таза; і долини та рівнини на південь від Атлаських гір, що переходять в Сахару біля південно-східних кордонів країни. Найвища точка Марокко – Джебель-Тубкаль (4165м) в системі Великого Атласу. На півдні і південному сході – напівпустелі, піщані й кам’янисті пустелі. Вздовж морського узбережжя знаходиться вузька смужка рівнини.
Клімат. Разом із середземноморським в Марокко панує субтропічний клімат, пом’якшений океанським впливом, завдяки якому прибережні міста характеризуються помірними температурами. Спостерігається значне коливання денної і нічної температури повітря. Взимку вона змінюється від підвищеної до високої, біля +30ºC вдень і близько +15ºC вночі. Влітку вдень тут буває спекотно, близько +45ºC, а вночі – тепло і душно, +23ºC. Середні температури січня +10; +12ºC, липня +24; +28ºC. У віддалених від узбережжя районах країни зима стає більш холодною, а літо – більш жарким. В горах температура нерідко опускається нижче –17ºC (більше 100 днів на рік температура нижче 0ºC), а сніг покриває гірські вершини більшу частину року. Опадів випадає близько 1000 мм за рік, на півдні країни – 200 мм. Дощі йдуть переважно в зимні місяці, з листопада по квітень. Кількість опадів з півночі на південь скорочується. Середньорічна кількість опадів складає близько 955 мм в Танжері, 430 мм в Касабланці, 280 мм в Ес-Сувейрі, а ближче до Сахари менше 102 мм.
Внутрішні води. Марокко має значні водні ресурси. По території Марокко протікає багато річок, які, незважаючи на несудоходність, придатні для зрошення і отримання електроенергії. Основні річки – Ум-ер-Рбія, Мулуя, Себу, Тенсифт, які беруть початок у високогірних районах Середнього і Високого Атласу і впадають в Атлантичний океан або Середземне море.
Рослинний світ. Сучасна рослинність Марокко відчула вплив господарської діяльності людини і тільки в горах Атласу збереглась у відносно первинному вигляді. Ліси займають тільки 10% площі країни, навіть широколистяні ліси з вічнозеленими чагарниками – маквіс, які виникли на місці колишніх лісів середземноморського району, помітно деградували. На місці сухих лісів та дикоростучого маквісу поступово виникають посадки оливкових дерев. В гірських регіонах Марокко залишились ліси пробкового дубу, ялівцю, кедру, ялинки і сосни. В долині Сус ростуть ліси аргану, колючого дерева, яке зустрічається тільки в Марокко.
Тваринний світ. Фауна Марокко являє собою поєднання європейських і африканських видів. Тварини, які характерні для Європи – лисиці, кролі, видри, білки, а із африканських можна виділити газелей, кабанів, пантер, диких кіз та рогатих гадюк. У пустельних областях Марокко водяться газелі і багато видів змій. На плато Середнього Атласу зустрічаються рисі, шакали і безхвості макаки, а у високогір'ях Високого Атласу – гривистий баран. Марокко знаходиться на шляху сезонних перельотів птахів між Європою й Африкою. Тут часто можна бачити лелек і їхні гнізда. У горах не рідко зустрічаються мишоїди, грифи, беркути, яструби, шуліки.