Державно-адміністративний устрій Сан-Марино
Державно-адміністративний устрій Сан-Марино
Офіційна назва країни: Республіка Сан-Марино (Repubblica di San Marino). Загальноприйнята коротка назва - Сан-Марино (San Marino).
Сан-Марино вважається найдавнішою із існуючих у світі республік. Дата її заснування – 3 вересня 301 року нашої ери. Сан-Марино – незалежна, демократична і парламентська республіка, яка вірна стародавнім традиціям.
Конституція. Свою офіційну конституцію Сан-Марино прийняла 8 жовтня 1600 року («Статут»). Вона діє і нині, але з того часу в неї багаторазово вносились поправки і доповнення. Виборчий закон 1926 року виконує деякі функції конституції. Конституційна структура складна для такої маленької держави і зумовлена давнім бажанням населення гарантувати виконання своїх прав шляхом розподілу влади.
Аренго (збори голів сімей) з давнини вважався верховним органом. Пізніше, коли створення і прийняття законів таким великим числом осіб стала важкою, законодавчі права були передані Великій генеральній раді. Однак, Аренго зберегло за собою право змінювати кодекси законів і подавати петиції-законопроекти. По традиції, це робиться у першу неділю після 1 квітня і 1 жовтня. Рада зобов’язана розглянути ці петиції у шестимісячний строк. На початку ХVІІ століття Аренго був фактично позбавлений влади і більше 300 років не збирався. Лише 25 березня 1906 року цей орган повернув собі свої давні права. Було прийняте рішення про вибори членів Великої генеральної ради всенародним таємним голосуванням. Тепер у Сан-Марино існує загальне виборче право із 18 років для громадян, які живуть у країні. У 1960 році жінки Сан-Марино одержали право голосу на виборах. У 1973 році жінки одержали право входу до державних установ.
Вищий законодавчий орган – Велика генеральна влада. Він є парламентом Республіки. Це однопалатна Велика і Загальна Рада (Consiglio Grande e Generale). Парламент складається із 60 членів, які вибираються всенародним голосуванням строком на 5 років за пропорціональною системою представництва. Рада здійснює законодавчу, адміністративну і юридичну владу. В його компетенцію входить прийняття законів і постанов, ратифікація договорів і угод, призначеня на державні посади і дипломатичні пости. Крім того, він має право помилування, амністії і реабілітації, надає громадянство, почесні титули і ордени, контролює державний бюджет. Велика генеральна влада вибирає капітанів-регентів, Державний конгрес, Раду 12-и, державних контролерів і контролерів регенства.
Виконавча влада. Капітани-регенти виконують функції голови держави і здійснюють виконавчу владу. Вони вибираються Великою генеральною радою із свого складу кожні 6 місяців і приступають до виконання обов’язків 1 квітня і 1 жовтня щороку. За звичаєм, один з них повинен походити із міста, другий – із сільської місцевості. Посада вважається почесним обов’язком, за яку платня не платиться. У кінці свого перебування на посаді капітани-регенти зобов’язані подати звіт про свою діяльність, причому кожний громадянин може публічно оголосити скаргу на несправедливе рішення. Капітани-регенти мають право на титул «ваша величність». Для розслідування діяльності капітанів-регентів існує спеціальний судовий орган-«Консорціум регенства». Капітани-регенти головують у Великій генеральній владі, Раді ХІІ і Державному конгресі. Вони працюють суворо колегіально і зобов’язані приймати всі рішення разом, кожний із них має право накласти вето на рішення другого. Капітан-регент може бути повторно вибраний на цей пост лише через 3 роки.
Уряд республіки. Державний конгрес, який складається із 10 членів під управлінням Регентства, був створений у 1945 році шляхом об’єднання двох організацій: Економічної конгрегації і Конгреса по іноземним справам. Згідно закону від 15 травня 1945 року Державний конгрес здійснює виконавчу владу разом із капітанами-регентами і, практично, є урядом держави. Державний конгрес підрозділяється на 10 департаментів, кожний із яких очолюється одним членом конгреса, яий має право на звання депутата, а керівники іноземних справ, внутрішніх справ і фінансів носять звання Державного секретаря. Всі члени конгреса вибираються Великою генеральною владою строком на 5 років.
Судова система. Судочинство (громадянське і кримінальне) частково здійснюється в італійських магістратах. Апеляції спочатку направляються італійському судді. Вищим судовим органом країни вважається Рада ХІІ (Consiglio dei XII).
Її повноваження визначені законом 1923 року і включили громадянські, кримінальні і адміністративні функції. Рада служить також як суд «третьої інстанції». Рада ХІІ отримала право давати дозвіл іноземним громадянам на придбання нерухомості на території республіки, признавати юридичних осіб і дозволяти їм змінювати права властності. У 1989р. сворений адміністративний трибунал. Дрібні справи веде місцевий суд. Тюремні ув’язнення строком більше 6 місяців відбуваються в італійських в’язницях.
Види збройних сил. У Сан-Марино є своя гвардія, жандармерія, поліція. Обов’язкової військової повинності немає, але всі громадяни у віці від 16 до 55 років можуть призиватися або добровільно вступати в окремі військові підрозділи, які призначені, головним чином, для офіційних церемоній а також для захисту правопорядку. У наші дні в армії Сан-Марино служить 51 солдат і 34 офіцери. Чотири рази на рік влаштовують військові паради.
Адміністративний поділ. Територія Сан-Марино складається із дев’яти «замків» (Castelli). Так тут із середньовічних часів називають адміністративні округи. Це такі округи: Сан-Марино, Аккуавіва, Борго-Маджоре, К’єзануова, Доман’яно, Фаєтано, Фйорентино, Монтеджардино і Серравалле. Цими округами управляє «Управа замка», очолювана капітаном, якого вибирають на 2 роки.
У Сан-Марино більше 30 населених пунктів. Столиця - Сан-Марино (4,4 тисячі жителів). Там знаходяться урядові будинки. Найбільше місто – Серравалле (7,9 тис.), найменше – Монтеджардино (672). Ділові операції здійснюються в Борго Маджоре (5,2 тис).
Державний прапор: дві рівні горизонтальні смуги білого (вгорі) і голубого кольорів із державним гербом, розташованим у центрі. На гербі зображений щит з трьома вежами на трьох гірських вершинах і вінок із написом LIBERTAS (воля). Це національний девіз.
Національний гімн – «Inno Nazionale» (муз. без слів).