Сан-Марино

Розташування та природа Сан-Марино

         Держава Сан-Марино розташована в Південній Європі. Вона є третьою найменшою державою в Європі після Ватикану та Монако. Сан-Марино оточена повністю територією центральної Італії: з північного сходу Емілією-Романья, а з південного заходу – Марке-Монтефельтро. Протяжність кордонів – 39 кілометрів. Географічні координати: 43˚46΄ п.ш., 12˚25΄ с.д. Із південного заходу  на північний схід держава протягнулась  на 12,6 км., а з південного сходу  на північний захід – на 8,6 км. Площа країни Сан-Марино складає 61,2 квадратних кілометра.

Рельєф. Розташована держава Сан-Марино на Апеннінському півострові у північно-східних передгір’ях Тоскано-Еміліанських Апеннін. Рельєф країни низькогірний. Територія Сан-Марино має форму неправильного чотирикутника і покрита пагорбами, у центрі яких знаходиться гора Титано (Monte Titano) – 750 метрів над рівнем моря. Це найвища точка. Із неї відкривається панорама навколишніх рівнин та узбережжя Адріатичного моря, віддаленого на 19 км. Нижча точка – Торренте Ауза (55 метрів). Більша частина території Сан-Марино відноситься до басейну ріки Марек’я. Переважають родючі коричневі субтропічні і перегнійно-карбонатні грунти, середземноморські червоноземи. Зустрічаються також гірські бурі лісові грунти і грунти більш низьких висотних поясів. Санмаринці борються з ерозією шляхом облісіння схилів, терасування, а також регулюють гірські потоки.
Клімат. Разом із субтропічним  у Сан-Марино панує середземноморський клімат: довге, досить сухе, спекотливе та сонячне літо, особливо на рівнинах, і тепла дощова зима, коли над територією Сан-Марино проносяться циклони. У зимовий період іноді випадає сніг, підчас досить значний, із заносами. Середня температура найтеплішого місяця  - липня - +25˚С, найхолоднішого – січня - -1˚-   - 4 ˚С . Число морозних днів у році – 15-20. Взимку Адріатичне узбережжя зазнає дії холодного північного і північно-східного вітру  («бора»), який викликає зимою снігопади і хмарну погоду. Іноді дує північно-східний вітер («грекале»). Влітку на рівнині дують бризи, а в гірській частині республіки – гірсько-долинні вітри. Середньорічна кількість опадів 800-900 мм (в основному у зимовий час). Повітря дуже чисте і корисне для здоров’я, типове для гірського, горбистого клімату, на який діють морські бризи.
Внутрішні води. По стрімким схилам гори Титано, окремі ділянки якої вкриті лісами, бурхливо стікають ріки, які беруть тут початок. Це гунтові води дають їм початок. Найбільші з них - Ауза і Мазано, які впадають а Адріатичне море, і ріка Сан-Марино, притока італійської ріки Марекк’я. Невеликі, короткі річки бурхливо розливаються у дощові періоди та в періоди танення снігів, а в посушливе літо частково пересихають, що ускладнює проблему водопостачання. У долині Сан-Анастасіо є сірко-залізоносні мінеральні джерела.
Рослинний світ. Окремі ділянки крутих схилів гори Титано покриті лісами. Рослинність Сан-Марино сильно відчула вплив господарської діяльності людини. Стародавні дубові і каштанові ліси частково вирубані. На підвітрених схилах Титано, навіть поблизу вершини, ростуть субтропічні чагарники і квіти. Флора Сан-Марно нараховує біля 4 тисяч видів.
Із вічнозелених рослин тут росте камінний і пробковий дуб, зарослі маквиса і гариги, лимон, кипарис, лавр, мирт, гранат, маслина, фісташка, манолія, здичавілі суничні дерева, калина лавролиста, самшит, іглиця, південна крушина, південний ялівець, синьо-зелені агави, опунчії. Величезна кількість ожини і шовковиці. Досить багато яскравих квітів.
Харктерна висотна поясність рослинності. На нижніх частинах схил і в передгір’ях переважають культурні ландшафти. Найбільш цінні із плодових дерев - оливи, інжир, каштан. Оливкові насадження, виноградники, сади на півночі, місцями на висоті до 500 метрів, поєднуються із збереженими гаями камінного і пробкового дуба, алепської сосни, пінії та чагарниками. На висоті більше 500 метрів починаються ліси із дуба і каштана із домішкою клена, ільми і ясеня
[center][/center] Тваринний світ. Із тварин у Сан-Марно збереглись: серна, косуля, барсук, куниця, ласка. Зустрічаються кабани, зайці, лисиці. Збереглись гризуни: білки, соні, польові миші, пацюки. У річках і струмках водяться щуки, лини, головлі, форелі і харіуси. У Сан-Марно багато птиці.