Екскурсійна справа для початківців

Екскурсійна справа для початківців

[center][/center] Екскурсійна справа як важливий розділ просвітницької роботи серед населення має понад двохсотлітню історію свого розвитку. Екскурсії збуджують інтерес населення до пізнання рідної країни, її історико-культурних та природних пам’яток. Екскурсія допомагає ознайомлювати туристів з найбільш видатними пам’ятками давнини і сьогодення. Важливу роль відіграють екскурсії в реалізації пізнавальної функції туризму. Вони є його невід’ємною частиною, разом з тим залишаючись і окремою формою просвітницько-дозвіллєвої діяльності.
Основою cучасної методології екскурсійної справи в Україні є об’єктивне і неупереджене висвітлення усіх аспектів сучасного життя, а також історії та культури на основі пошуку нових матеріалів: архівних документів, досліджень, опрацювання наукових праць, ессе, мемуарів і використання іх при створенні екскурсійних маршрутів. Це складає основу наукових екскурсій. Взагалі сутність поняття екскурсії дає можливість правильно вирішувати питання, пов’язані з організацією та змістом екскурсійної справи. Екскурсія – це наочний процес пізнання навколишнього світу. Особливість цього процесу полягає в тому, що він пов’язаний зі заздалегідь підібраними об’єктами, які являють собою основу для розкриття теми і вивчаються на місці їх знаходження,бо кожна оглядова чи тематична екскурсія – ніщо інше як цілеспрямований, заздалегідь запрограмований процес, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень. Як зазначено у положенні про порядок проведення екскурсійної діяльності, екскурсійна діяльність – це діяльність, яка здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності юридичними та фізичними особами — фахівцями туристичного супроводу, які отримали на це дозвіл Львівської обласної державної адміністрації. Екскурсія – пішохідна (автомобільна) прогулянка у супроводі екскурсовода/гіда-перекладача за заздалегідь запланованим маршрутом з метою ознайомлення з важливими об’єктами на території міста. Закон України «Про туризм» визначає екскурсію як туристичну послугу, тривалістю до 24 годин, у супроводі гіда-екскурсовода, за заздалегідь затвердженим маршрутом, для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів. Екскурсійна діяльність – діяльність, яка здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності юридичними та фізичними особами — фахівцями туристичного супроводу, які отримали на це дозвіл Львівської обласної державної адміністрації. Екскурсійна справа — важливий розділ культурно-освітньої роботи серед населення. Виникнення екскурсійної теорії — результат активної пізнавальної діяльності на місцях, узагальнення практики десятків тисяч екскурсоводів і методистів. Теорія з'явилася як комплекс поглядів, уявлень і ідей, які були покладені в основі сучасної екскурсійної справи. До кінця 1970-х років визначилися три основні частини екскурсійної справи: теорія, методика, практикум. Основа екскурсійної діяльності — екскурсійна теорія, яка визначає суть екскурсії, формулює закономірності і особливості екскурсії (важливої форми навчання і виховання людини). Екскурсійна методика, яка є частиною екскурсійної науки постає як сукупність чітких правил і вимог, що пред'являються до екскурсії, як сума методичних прийомів підготовки і проведення екскурсій. Одне з головних завдань екскурсійної методики допомогти екскурсантам побачити, почути і відчути зорові і словесні матеріали. Предмет екскурсійної методики — цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання і застосування на практиці методів і засобів навчання і виховання, а також методичних прийомів, за допомогою яких екскурсійні працівники здійснюють свою діяльність. В ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навиками самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останнього завдання велике місце займає формування уміння бачити. Уміння бачити як естетичне сприйняття зводиться до уміння сприймати архітектурні маси, фарби, лінії всякого роду, угрупування мас, фарб, ліній і їх комплекси в умовах перспективи, світла, повітря, точки зору. Уміння бачити як історичне сприйняття полягає в наступному: • треба вміти знайти в екскурсійному об'єкті типові риси і особливості історико-культурного характеру; • треба вміти визначити нашарування в екскурсійному об'єкті, зроблені часом, і його еволюцію; • треба вміти знайти історичні факти в монументальних і музейно-історичних пам'ятниках — завдання, що завжди вимагає великих знань і навиків. Матеріал екскурсії, професійну майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Одне із завдань екскурсії — виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подіям, фактам, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку. Відношення до екскурсії потрібно розуміти як: певний погляд екскурсанта на історичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття будь-яких дій; розуміння конкретної ситуації, в якій знаходився письменник, скульптор (художник), створюючи свій твір. У цьому процесі велику роль грають матеріал екскурсії, подача його екскурсоводом, «точка зору» на подію і оцінка його екскурсоводом, а також переконаність екскурсовода в своїй правоті. Головне в цьому процесі — проблема розуміння. Більшість екскурсантів сприймають точку зору екскурсовода, яка стає основою розуміння матеріалу і вироблення відношення до предмету показу і розповіді. Екскурсія — методично продуманий показ визначних місць, пам'яток історії і культури, в основі якого лежить аналіз об'єктів, що знаходяться перед очима екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст Л. Бархаш вважав, що екскурсія — це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин по заздалегідь розробленій темі певних об'єктів із спеціальним керівником (екскурсоводом). Існують структуровані цілі та завдання проведення екскурсій. Екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця — екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкту, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичного події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних виводів і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу. У короткій формі суть екскурсії можна визначити так: екскурсія — сума знань, в специфічній формі що повідомляються групі людей, і певна система дій з їх передачі. Діяльністю є активність людини, яка спрямована на досягнення поставленої мети. Екскурсія сума взаємозв'язаних і обумовлюючих один одного дій. Ці дії різноманітні — пересування групи за маршрутом, рух щодо об'єктів (їх обхід), спостереження пам'яток, включених в маршрут, пояснення. Для екскурсовода роблять дії екскурсантів осмисленими, цілеспрямованими. Дії в процесі екскурсії підрозділяються на дві частини: діяльність екскурсовода і діяльність екскурсантів. Діяльність екскурсантів знаходить свій вираз в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів. Діяльність екскурсовода складається з ряду дій, головні з них — підготовка і проведення екскурсій. Екскурсія — специфічний вид діяльності фахівця-екскурсовода. Не можна визнати правильним твердження деяких методистів, що екскурсія, будучи роботою для екскурсовода, є відпочинком для екскурсантів. Практично участь в екскурсійному процесі - робота складна, а тому важка для обох сторін - екскурсовода і екскурсантів. У словниках російської мови поняття «спілкування» розглядається як «взаємні стосунки, діловий дружній зв'язок». Ширше «спілкування» трактується у філософських словниках як одна з необхідних умов формування і розвитку суб'єктів (осіб), при якому відбувається обмін інформацією, уміннями і навичками. У практичній діяльності людини мають місце два види спілкування - пряме і непряме. Форми прямого спілкування - бесіда, лекція, урок в навчальному закладі, диспут, дискусія, мітинг, екскурсія і ін. В ході такого спілкування формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, відбувається засвоєння інформації, зміцнюються взаємозв'язки. Непряме спілкування відбувається в ході читання газет, журналів, книг, слухання радіо, проглядання кінофільмів і ін. В процесі такого спілкування відсутній зворотний зв'язок, який при прямому спілкуванні виражає себе в реакції суб'єкта на інформацію, що отримується. Екскурсія як форма прямого спілкування припускає взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів (екскурсовода і екскурсантів) на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей отримати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів. Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднанню двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових. Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводові правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода. Правильно організоване спілкування екскурсовода і екскурсантів є основою такого педагогічного процесу, як екскурсія. Комунікативний компонент - важлива частина професійної майстерності екскурсовода. Ефективність екскурсії визначається не тільки обширними знаннями екскурсовода по темі, умінням використовувати методику цих знань аудиторії, але і здібностями в спілкуванні з екскурсантами, методистами і іншими працівниками екскурсійної установи, музею, з водієм автобуса. Важливу роль в спілкуванні з аудиторією грають такі якості, як запобігливість, уміння вести нормальний діалог. Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті. Екскурсія як форма прямого спілкування припускає взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей отримати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводові правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода. Екскурсії можуть конкретизувати вже наявні знання, давати нові, розвивати уміння підходити до явищ з життя природи і людей, підсилювати інтерес до того, що вивчається і викликати переживання в області відчуттів.